Онко портал » Ніна Кучеренко: «Рак дав мені зрозуміти, що прийшов час жити для себе» best fish scale

Ніна Кучеренко: «Рак дав мені зрозуміти, що прийшов час жити для себе»

Їй завжди було для кого жити: коханий чоловік, син, батьки, невістка, онучка… І Ніна жила їхніми бажаннями, потребами, мріями. А на свої – не зважала. За 17 років не була у жодного лікаря, окрім травматолога і стоматолога. На це просто за турботами не знаходилося часу. Аж поки в один момент її організм не сказав «стоп».

Тієї зими Ніна каталася на лижах в Альпах. Чудову відпустку псував постійний біль у животі. Спочатку вона списувала це на австрійську воду і особливості поживної австрійської кухні. Але він не минув і після повернення додому. Навпаки – ставав дедалі нестерпнішим. І Ніна вперше за багато років наважилась піти у районну поліклініку, заїхавши туди по дорозі на техогляд. Далі події розвивалися доволі швидко: направлення до столичного онкологічного центру, огляд, консультація, рекомендація звернутися до Національного інституту раку. І там Ніна почула, що у неї – рак яєчників 3 стадії. Через три тижні Ніну прооперували.

Ніна зізнається: ці три тижні до операції були для неї суцільним кошмаром: стрес, депресія, ночі без сну… Аби якось витягти себе з такого стану, Ніна почала шукати людей, які могли б її розрадити. Безуспішні спроби знайти онкопсихолога, привели її до знайомої, з якою вона багато років не спілкувалася. Ця знайома практикувала йогу та медитацію. Саме її Ніна називає людиною, яка дала їй «чарівний поштовх» і налаштувала на боротьбу з хворобою.  На операцію Ніна йшла в бойовому настрої і впевненістю, що все буде добре. Так і сталося – операція пройшла успішно.

За її словами, перша думка, яка промайнула в неї, коли дізналась про діагноз, була: «Не дочекаєтесь!». Потім: «Я не хочу померти лисою та товстою». Але головне, що тоді зрозуміла, це те, що всі свої мрії відкладала на потім. Вона жила не для себе, а для когось: спочатку це був маленький син, потім літні батьки, невістка в декреті… Ніна згадує: «У цей момент я зрозуміла, що якщо я зараз помру, то я не встигну зробити в цьому житті те, що хотіла. Прийшов час пожити для себе». Ніна вирішила, що відтепер вона не дасть поганому настрою та депресіям псувати своє життя і буде жити максимально комфортно для себе. Так вона і зробила. В період хіміотерапії Ніна почала відвідувати майстер-класи з живопису. Вже після другої «хімії» вона малювала власні картини під керівництвом майстра. Продовжувала займатися йогою. Працювала з онкопсихологом, який вселив їй бажання жити. Все це допомогло їй пройти шість курсів хіміотерапії. Ніна розповідає, що від хімії до хімії вона ніби складала іспит. І була відмінницею: правильно харчувалася, займалася фізичними вправами, слідкувала за рівнем лейкоцитів. Робила все, аби пройти хіміотерапію без переносу курсу. І їй це вдалося: курс хіміотерапії вона проходила чітко за 21 день і з хорошими результатами.

Операція і хіміотерапія лишилися позаду, але Ніна розуміла: її боротьба ще не закінчена, вона хотіла повернути собі форму і сили – такими, які вони були до хвороби. Але якщо для лікування раку вона знайшла справжніх професіоналів, то програму реабілітації довелось складати самостійно. Почала з невеликих фізичних навантажень – обрала для себе йогу та басейн. Переглянула свій раціон. Продовжувала малювати та спілкуватись з психологом. І вже через півроку після лікування Ніна каталась на лижах. А за рік вона пішла на, можливо, найбільшу авантюру в своєму житті – записалася на зумбу (популярний в Європі та США вид танцювального фітнесу).  Танцювати Ніна мріяла з дитинства, але тільки після хвороби вирішила здійснити свою мрію. Вона стала справжнім «зумбоголіком». Зізнається:  «Нарешті  знайшла заняття, від якого отримувала справжнє задоволення».

Два з половиною роки після операції Ніна називає «життям своєї мрії». Поруч з нею була кохана людина, вона багато подорожувала і почувала себе прекрасно. Але на плановому огляді з’ясувалося, що показники онкомаркерів підвищилися, а комп’ютерна томографія показала новоутворення під селезінкою. Хвороба повернулася.

Ніні відразу запропонували хіміотерапію. Але вона категорично відмовилась. Тому що за період, відколи почула свій діагноз, Ніна вивчила багато інформації щодо раку яєчників. І вже до рецидиву була переконана, що більше шансів для радикального вирішення питання дає повторна операція. Все, на що вона тоді сподівалася – аби пухлина виявилася операбельною. Так і сталося. Ніна почала шукати спеціалістів, які б могли її прооперувати. Знаходить вона їх у Німеччині. Але тоді у неї почалися проблеми вдома: чоловік, з яким вона була разом 5 років і який підтримував її під час першого лікування, подзвонив їй і сказав те, що в очі сказати було занадто важко: «Ми вже не разом». «Ми з тобою не разом – означало, що я маю приїхати і забрати свої речі з заміського будинку, де ми жили. Все, що я встигла зібрати перед поїздкою це були документи та фотографії дітей і внуків. Навіть взуття забула взяти, – згадує ту ситуацію Ніна. Це було у понеділок, а у вівторок вона летіла у Мюнхен на консультацію.

Вона зупинилася у найдешевшому готелі, який можна було знайти у місті. І проплакала всю ніч. А вранці – була у лікаря. Він провів огляд, подивився результати КТ, УЗД і запропонував два варіанти. Перший – операція, а потім хіміотерапія. Другий – хіміотерапія. Ніна обирає варіант з операцією. А коли виходить з кабінету лікаря, розуміє, що на цю операцію у неї просто немає грошей.

Але поруч з Ніною були люди, які не тільки змогли морально підтримати її в цей момент, але й допомогли зібрати гроші на лікування. Це були рідні, друзі, колеги, однокласники, одногрупники з інституту й просто небайдужі люди. Подруги в Києві організували навіть своєрідну штаб-квартиру, де займались збором коштів. Допомогли й подруги в Німеччині: взяли кредити, позичили у дітей і батьків, дістали всі свої збереження. І за декілька днів необхідні 25 000 євро були на банківському рахунку.

Зараз Ніні 48 років. Вона зробила другу операцію, попереду – лікування хіміотерапією. За сучасними протоколами, рак яєчників лікують поєднанням хіміотерапії і таргетного препарату. Це збільшує шанси на перемогу. Але таргетна терапія – доволі вартісна. Знову стала проблема коштів. І знову навколо Ніниної проблеми згуртувалася вся родина: аби купити для неї ліки, на сімейній нараді вирішили продати квартиру, в якій син мешкав зі своєю родиною. І Ніна розпочинає цю терапію. Вона дуже сподівається, що їй і вдруге вдасться «вистрибнути». А ще  вирішила, що після завершення лікування обов’язково ділитиметься своїм досвідом з іншими. Ніна мріє відкрити реабілітаційний центр для онкологічних пацієнтів, де люди, які змушені боротися з раком, відновлюватимуть сили, зніматимуть стрес, а головне – матимуть можливість здійснити мрії, які довго відкладали на потім.

 

(Відвідувачів всього: 162, сьогодні: 1)
error

Всі статті розділу: "Прочитати"